Спроба врятувати від вильоту з першої ліги, чи навіть від чергового зникнення взагалі,ФК «Львів» неабияк втішила прихильників нашої команди, а весь колектив футбольного клубу «Львів» приємно вражений тією увагою ЗМІ, яку вони зараз приділяють «Львову». Як виявляється це стосується не лише спортивних та організаційних планів, але й питань історії, яка для нас є дійсно важливою та принциповою.
У своєму недавньому інтерв`ю в ефірі ЛОДТРК (програма «Євро 2012 Шлях до Успіху») я озвучив позицію керівництва клубу та команди – об`єднати історію «колишнього» ФК «Львів» та нинішнього. Ця ідея отримала дещо несподіваний резонанс навіть на сторінках такого відомого інтернет-видання , як Football.ua. Так у своїй статті «Двадцятилетний дошкольник и восьмилетний ветеран» (07.02.2012р.) автор Володимир Миленко, у доволі саркастичному тоні, піддав сумнівам нашу ідею,хоча , на мій погляд, більшість його тверджень продиктовані необізнаністю з історією «старого» і «нового» ФК «Львів». Чимало учасників обговорення цієї статті справедливо зазначили, що дане питання більше цікаве для вболівальників саме нашої команди. Тому, насамперед з ними, я хотів би поділитися нашими аргументами і маловідомими історичними фактами, в контексті правдивої історії львівського клубу.
Отже, ФК «Львів» розпочав свою історію у 1992 році. Ідеєю створення у нашому місті нового клубу перейнявся, в подальшому тренер команди, Михайло Вільховий. У цей же час футбольний клуб «Карпати» (в якому на посаді віце-президента працював і я) вів переговори про тісну співпрацю з одним з комерційних банків (банк «Галицький»). Діалог тривав досить складно,хоча й резонансно. Можливо саме тому до мене і звернувся М. Вільховий з проханням організувати зустріч з «профутбольними» банкірами, чи не зацікавив би їх, мовляв інший футбольний проект. Я, будучи працівником «Карпат»,зрозуміло відповів відмовою,адже тоді ще існував шанс залучити для інвестицій в «Карпати» суттєві кошти. А Михайлу Вільховому порадив спробувати заручитися підтримкою одного з інших успішних банків (тоді це було досить актуально), і навіть запропонував назву майбутньому клубу – ФК «Львів», навколо історії якого зараз і точиться дискусія. За сприяння тодішнього заступника голови облдержадміністрації Ігоря Лещишина такий банк був знайдений і невдовзі, народився ФК «Львів», як госпрозрахунковий підрозділ львівського відділення «Промінвестбанку», яке тоді очолював Степан Самець .
Новоутворена команда почала свій спортивний шлях з чи не найнижчого аматорського рівня, стала володарем Кубка міста, успішно виступала у першості області. Одним з тих, хто брав активну участь у створенні нового колективу був і нинішній голова Федерації футболу Львівської області, сьогодні ще й головний «рятувальник» ФК «Львів» Ярослав Грисьо. Перші перемоги команди здобували, як досвідчені гравці – Степан Юрчишин, Богдан Бандура, Михайло Кутельмах, так і ще зовсім юні, майбутні справжні майстри – Олег Гарас, Іван Павлюх, Олег Ящук, Микола Лапко.Восени 1993 року команда брала участь у змаганнях перехідної ліги і реально втрутилася в боротьбу за путівку до другої ліги та здобуття професійного статусу. Серйозність намірів підтвердила і домашня перемога в 1/16 розіграшу Кубка України над вищоліговим кременчуцьким «Кременем» – 2:0.
Але як «грім серед ясного неба» в цей час вийшли урядові директиви, згідно яких, фінансування подібних структур банком категорично заборонено. Тоді вперше постало питання «життя і смерті» щойно народженої команди. В пошуках нового власника клубу (на той час директора ФК «Львів») неабияк допоміг мій колега Юрій Іванський. Нам вдалося переконати нашого товариша, успішного бізнесмена Олександра Діденка взяти команду під свою опіку. За підсумками сезону ФК «Львів» здобув право виступати у 2-й лізі, а команду на посаді головного тренера очолив її колишній гравець Степан Юрчишин. ( який, згодом, був гол. тренером і «нового» ФК «Львів» у 2007-2008 рр.). Сезон виявився більш ніж вдалим і вже в наступному ФК «Львів» дебютував у першій лізі.
Черговий якісний період в біографії ФК «Львів» розпочався навесні 1999 року, з приходом на посаду гол. тренера Володимира Журавчака, якому разом з його помічниками Богданом Бандурою, Андрієм Чіхом, Ігорем Цюпою вдалося створити хорошу боєздатну команду. Успішні виступи у першій лізі, резонансні перемоги у розіграші Кубка України, молоді креативні футболісти, які систематично з `являлися у складі команди, не могли не привернути увагу до ФК «Львів» і головного клубу регіону – «Карпат». Пошуки певної форми співпраці тривали не один рік, але танули в організаційних недоопрацюваннях. Хоча не завжди. Так восени 1993 року на прохання «Карпат» їм були передані лідери тодішнього ФК «Львів», досвідчені Іван Гамалій та Едуард Валенко, а дещо раніше і молодий, перспективний Іван Павлюх. А на початку 1999 року, після чергових кадрових перетрубацій в карпатівському колективі, ФК «Львів» делегував «Карпатам» увесь свій тренерський колектив, включаючи навіть лікаря та адміністратора.
В 2001 році, коли Львівську область на посаді губернатора очолив Михайло Гладій, а «Карпатами» почав опікуватися Петро Димінський, практично втілилася ідея об’єднання футбольного потенціалу і створення «структурної піраміди», в якій ФК «Львів» заповнив нішу команди першої ліги, розчинившись в структурі ФК «Карпати». З цього періоду літопис ФК «Львів» призупинився.
По-різному розкидала футбольна доля в наступні сезони тренерів, футболістів, менеджерів «старого» ФК «Львів». Якоюсь мірою було трохи шкода, адже команда здобула свого вболівальника, багатьом гравцям дала дорогу у «великий» футбол, утворився налагоджений тренерсько-адміністративний колектив, який фахово виконував свою роботу. До речі, його кістяк зберігся і в наступні роки. Можливо й тому, нам в 2002 році вдалося вивести у першу лігу золочівський «Сокіл», а за результатами сезону 2003-4 рр. і стрийську «Скалу», де як на полі так і «поза ним» ключову роль відігравали колишні «ефкальвівці».
Навесні 2006 року НАК «Нафтогаз» відмовився від фінансування першолігової стрийської «Скали». Допомогу ми отримали від ФК «Карпати», це дозволило розпочати 2-ге коло. Але додаткових ресурсів не знайшли, і з дня на день команда могла знятися зі змагань.У цей час наш земляк Юрій Кіндзерський звернувся до голови ФФЛ Ярослава Грися з проханням допомогти знайти у нашому регіоні менеджерів для своєї команди – друголігової «Княжі» (Щасливе). Надійшла пропозиція для переговорів і мені. Але в процесі діалогу нам з Ярославом Грисьо вдалося переконати Юрія Кіндзерського перейнятися проблемами львівського футболу.Саме ідея порятунку, для нашої області, місця у першій лізі з метою створення, на майже втраченому місці, нового колективу під назвою ФК «Львів» знайшла у Юрія Івановича порозуміння. За його фінансової підтримки, стрийська «Скала» дограла сезон і де-факто припинила своє існування.
І вже 21 липня у першому турі сезону 2006-2007 рр., на поле львівського стадіону СКА, знову вийшов ФК «Львів». З новою емблемою, але з добре знайомими, «старими» обличчями, як серед тренерсько-адміністративного складу (гол. тренер – Богдан Бандура, тренер – Андрій Чіх, нач. команди – Ігор Цюпа, директор клубу – Ростислав Заремба), так і серед футболістів. В цей день на футбольному полі, вже рідного ще з попередніх сезонів стадіону СКА, відновили літопис перемог ФК «Львів» – Артур Гриценко, Микола Баглай, Володимир Лукашук, Костянтин Деревльов, Ростислав Горецький, які здавалося, так і не знімали цих кілька сезонів футболок ФК «Львів». А невдовзі до них приєднався ще один колишній партнер. Місце у воротах зайняв один з найвідоміших вихованців ФК «Львів» Мар’ян Марущак, яким свого часу цікавився навіть амстердамський «Аякс».
На наше переконання, наведені факти беззаперечно свідчать про те, що за своєю суттю створений у 2006 р. клуб був органічним продовженням та фактичним відродженням ФК «Львів» 1992-2001 рр. У своїх наступних матчах, турнірах львівський клуб здобув чимало достойних кубкових та вищолігових перемог, про які ми ще неодноразово згадаємо готуючись до святкування 20-річчя ФК «Львів», але зараз про поразки.Згадаймо вересень минулого року. Зібрана на швидкуруч Романом Лабою команда розпочала сезон і міцно засіла на дні турнірної таблиці. Невдовзі Юрій Кіндзерський оголосив, що у зв’язку з фінансовими проблемами він взагалі вирішив розформувати команду, тим більше, що на його пропозицію купити клуб за 1 грн. ніхто не зголосився. ФК «Львів» не виїхав на гру до Запоріжжя, футболістам видали на руки трудові книжки. В історії клубу відбулося чергове «де-жавю».
Рятувати ситуацію знову взявся, Ярослав Грисьо. Взявши під контроль всю адміністративно-організаційну діяльність клубу, він, як голова ФФЛ,почав активно шукати шляхи для збереження ФК «Львів». Команда таки дограла осінню частину нинішнього чемпіонату, хоча й з більш ніж скромним очковим доробком. Але це було об’єктивно, адже вперше за весь час існування в складі ФК «Львів» було обмаль відповідного рівня виконавців, а частина з них ще й була байдужою до долі команди, нервів уболівальників, іміджу нашого міста. Останнє півріччя стало найсумнішою сторінкою в майже 20-річній історії ФК «Львів».
Так, саме 20-річній історії. Адже незважаючи на критичну ситуацію, до порятунку ФК «Львів», не роздумуючи прийняли запрошення і долучилися, все ті ж – гол. тренер Володимир Журавчак (в минулому гол. тренер ФК «Львів» 1999-2001 рр.), тренер Юрій Беньо (в минулому тренер та гол. тренер ФК «Львів» 2008-2009 рр.), тренер Андрій Чіх (в минулому тренер ФК «Львів» 1999-2000 рр.). Навіть вирішив повернутися у професійний футбол і допомогти своїй команді легендарний Олег Гарас, найяскравіший вихованець ФК «Львів», який свої перші голи за львівську команду почав забивати ще на початку дав’яностих. Цим коротким екскурсом в історичне минуле, можливо з надто персоніфікованим викладом історичних подій та фактів, хотілося нагадати (а комусь розповісти) про безпосередній зв’язок між «колишнім» та «нинішнім» ФК «Львів» і аргументувати нашу тверду позицію щодо фактичної цілісності історії клубу. А сухі статистичні дані та цифри, юридичні зачіпки, якими інколи керуються для визначення історії, доволі часто лише задовольняють чиїсь сумнівні амбіції на фоні своєї власної, протилежної до більшості, точки зору. Адже справжню історію творять конкретні люди, в даному випадку щиро віддані своїй справі, вже давно рідному клубу, який став частиною їхнього життя починаючи ще з далеких 90-х.Тому ми віримо, що в цей найскладніший період історії ФК «Львів» нам вдасться зробити усе можливе, щоб на втіху нашим щирим уболівальникам, гідно зустріти його двадцятиріччя.
P.S. Що ж до закладів в мою адресу Володимиром Миленком (автором згаданої вище статті на football.ua.) про незнання мною історії «Карпат» – категорично не погоджуюся. Я не лише її добре знаю, але і сам долучився до боротьби за відродження «Карпат», процессу їх становлення, неодноразово працюючи в клубі на керівних посадах (1989-1992 рр. – віце-президентом, 2001-2002 рр. – керівник департаменту футболу). І сааме з прес-службою ФК «Карпати» я нещодавно поділився спогадами про історичні моменти зелено-білої команди, про що були опубліковані об’ємні матеріали на сторінках клубної газети «Карпати» (№ 3-4 /638-639/ від 31.01.2012 р. та № 5-6 /640-641/ від 07.02.2012 р.).
До речі, у цих статтях та інтерв’ю мною, як раз, і згадувалося про команду СКА «Карпати», під час існування якої і булла призупинена історія «Карпат». Однозначно, «Карпати» 1963-1981 рр. та 1989-2012 рр. – це одне ціле, і з цим ніхто не сперечається. Навпаки, на цьому прикладі ми й мотивували наше бажання об’єднати історію ФК «Львів». Погодьтесь, адже ситуації дуже подібні.
Допускаю, що в джерелі з якого брав інформацію Володимир Миленко був дещо викривлений зміст сказаний мною слів (адже інтерв’ю я давав одній зі спортивних програм Львівського телебачення і не думаю, що В.Миленко настільки переймається долею ФК «Львів», що навіть особисто переглядає наші регіональні спортивні програми).
Спортивний директор ФК«Львів» Ростислав Заремба
