Цю самобутню команду час від часу переслідує злий фатум. Одного разу клубу ведеться немов вареникам у маслі, а іншого – …згортанням діяльності. Мабуть, така вже доля. До речі, як засвідчує історія ФК «Львів» від міської влади клуб не завжди отримував дружню руку підтримки. А його керівники не часто були почутими, коли заходила така потреба. Хоча, коли клуб перебував на висоті, то перші особи міста й області бігали на стадіони, де заявляли про свою прихильність до «синьо-золотих».
Тепер же доводиться констатувати про невтішний підсумок діяльності ФК «Львів», який за двадцять років свого існування, з п’ятилітньою перервою, пройшов шлях від обласних змагань до Прем’єр-ліги.
Невтішною для українських симпатиків футболу стала звістка датована дванадцятим липня, яка появилась на офіційній сторінці сайту ФК «Львів». Де, за підписом керівництва клубу, повідомляється: «У зв’язку із скрутним фінансовим становищем ФК «Львів» у сезоні 2012-2013 років не буде представлений у Першості серед професійних футбольних команд».
Дещо більше інформував читачів сайт lvivfc.com.ua: «Сьогодні, 12 липня, о 10-00 спортивний директор ФК «Львів» Ростислав Заремба повідомив про припинення фінансування клубу та зняття його зі змагань у «Другій лізі».
Але оптимістично завершили своє звернення: «Дякуємо всім, хто був з нами – ви давали нам надію, дякуємо всім, хто був проти нас – ви робили нас сильнішими, дякуємо всім, адже команда грала для Вас!»
А на адресу ПФЛ ФК «Львів» надіслав листа, яким підтвердив, що клуб припиняє участь у змаганнях серед команд другої ліги та бажає вийти зі складу ПФЛ.
Хтось може казати, що ФК «Львів» опинився в руках дорослих хлопів, які на свій лад забавлялись іграшкою, але не змогли втримати при житті клуб. Однак, як доводять факти, бажання врятувати для Львова клуб було. Не знаходилося тільки грошей. Звичайно, що керівників клубу лихорадило, через відсутність спонсорів, готових вкладати свої кошти в клуб. Хоча на словах багато хто признавався у любові до ФК «Львів», але в дійсності виявилось, що не зовсім так.
Та все ж цікаво, як це сталося, що клуб, який опинився у фінансовій ямі замахнувся на купівлю легіонера і орендував футболіста більш заможному. Зрештою, є багато цікавих питань, однак не на всі вдалося отримати вичерпні відповіді.
А тим часом 14 липня ФК «Львів» - «Скала» (Моршин) організація ПФЛ, мабуть, поспішно зафіксувала результат першого туру у другій лізі, група «А» -:+. Господарям зарахували неявку і поразку.
Відповідне рішення Центральної Ради прийнято 17 липня, на якому ухвалено виключення ФК «Львів» зі складу ПФЛ. Тепер точно клуб не брати участі у чемпіонаті з футболу серед команд клубів другої ліги сезону 2012-2013 років через фінансові труднощі.
Крім цього, зміни торкнулися складу самої Центральної Ради. Через втрату футбольним клубом «Львів» членства у ПФЛ, виведено зі складу Ради Грисьо Ярослава Антоновича. На щастя, обійшлося без фінансових санкцій. А тим часом «синьо-золоті леви» опинилися без годувальників.
Думки з приводу:в інтернет-коментарях публіка не приховує слів співчуття: «Ось і закотилася зірка самобутньої команди... Дуже шкода! Дякуємо тобі ФК Львів!!! Дякуємо за те, що ти був!!! Але обставини виявилися вищими за тебе...». Лунала й критика на кшталт: «Керівників клубу на дибу!» або «Не спромоглися на чемпіонат області? Для чого тоді було купувати команду»? Інші коментарі зі словами вульгаризму ми, з етичних міркувань, не публікуємо.
Офіційно казали:
Григорій Козловський, депутат Львівської міськради від міста Винники:
«ФК «Львів» не був заангажований у жодні справи, але по-спортивному – амбіційний клуб. За це, в першу чергу, необхідно подякувати людям, які стояли біля його витоків. Це перший президент клубу Олександр Діденко, який багато років ніс матеріальну відповідальність перед командою. Далі був Юрій Кіндзерський, людина фанатично закохана у футбол і місто Львів, яка теж не жаліла коштів на клуб. Однак його ентузіазм не був належно сприйнятий і в кінцевому результаті, він за свій ентузіазм надто дорого заплатив. Минулого року для ФК «Львів» настав час ікс. Необхідно було комусь рятувати клуб.
Очоливши клуб, Грисьо Ярослав звернувся до бізнесменів із проханням підтримати команду, аби у майбутньому зробити її народною. Але на відозву відгукнулися лише Кміть Микола, колишній голова Львівської обласної держадміністрації, Почесний президент «Карпат» Димінський Петро і я. Для читачів, мабуть, ця інформація виявиться новиною. Отож, на чужу біду відгукнулось всього троє небайдужих людей, які у тій чи іншій мірі зайняті своїми справами.
Мушу визнати, що завдяки Петру Петровичу у Львові досі існують «Карпати», які нещодавно через Лігу Європи дали мешканцям міста можливість подивитися гру кращих клубних команд континенту. Але чи хтось за це сказав йому дякую. Думаю, якщо й так, то не багато. Не дочекався вдячності й Кіндзерський…
Для себе я зрозумів, що львів’яни доволі цікаві люди. Коли треба вболівати – вболівають, пора мітингувати – мітингують, але якщо необхідно надати ближньому допомогу – відвертаються. Наше життя так побудоване, що за все треба платити, а не займатися пустослів’ям. Говорити можна багато, але за цим забувається, що не слово красить людину, а її чини. Зокрема, у футболі надто багато псевдо патріотів.
На мою думку, плачевна ситуація клубу не в коштах, а в людях з добрим серцем. Якщо хтось і надає якусь допомогу, то найчастіше робить це на показ і з власною користю. Особливо під час передвиборчих програм. А хто пам’ятає про сиротинці, яких в Україні не так вже й мало? Люди врешті-решт повинні навчитися розрізняти, хто є хто і усвідомлювати суть справи. Бо той, хто робить щось доброго, зазвичай, себе не афішує.
Повертаючись до Кіндзерського зазначу, що він, як ніхто інший був готовий вкладати кошти у розвиток львівського спорту. Але чого Юрій Іванович досяг? Правильно – нічого. Бо львівські депутати, попри хороші наміри мера міста Садового Андрія, нагадують мені сумнозвісних героїв із байки Крилова і не більше. Така ситуація виникла і з ФК «Львовом».
Мені дуже прикро, що доля цього клубу опинилась заручником ситуації і людської байдужості.
Ростислав Заремба, спортивний директор ФК «Львів» 2006/07 і 2012 рр.:
«Так ПФЛ покладав надії, що клуб знайде кошти. Проте виявилось, що у Львові, як і на всій Західній Україні, катастрофічно бракує коштів на утримування спортивних клубів. Гроші у цій справі відіграли головну роль. Їх не просто не було. Але пошуки людей, спроможних надавати клубу допомогу, тривали до останнього. Однак я переконаний, що ФК «Львів» не зупинив, а лише призупинив свою діяльність. Треба пам’ятати, що футбольний клуб це велике підприємство із багатьма структурами: основна команда, резерви, дитяча школа, тренерський і технічний персонал та багато іншого. Якщо головна команда не виступатиме серед професійних футбольних команд, то ми намагатимемось зберегти структуру дитячої школи. Це питання дуже важливе для наших дітей.
Так, Юрій Кіндзерський віддавав клуб за символічну гривню, але покупців не знаходилось. Ярослав Грисьо, в надії врятувати для міста команду, взяв цю роль на себе. Але він ніколи не говорив, що має кошти на утримування команди. Був готовий віддати клуб будь-кому. Проте ніхто не відкликався на його пропозиції. Дякувати добрій волі Григорія Козловського і клубу «Карпати» наша команда дограла минулий сезон. Я уже переконався, що небайдужих до долі клубу багато, але охочих вкладати кошти – мізер.
Принагідно зазначу, що у пана Козловського на утримуванні команда «Рух» (Винники). Та саме він, на перших порах, безкорисно допомагав нашому клубу. Не йшлося про те, що утримування ФК «Львів» буде повністю перекладене на його плечі, але Григорій Петрович обіцяв допомогти і слово дотримав. Тим самим він підкреслив свій патріотизм до міста і команди. Можливо, є інші, більш потужні бізнесмени, але, на разі, ніхто з них не заводив розмови навіть про часткову співпрацю. Хоча варіанти пропонувались різні.
З «Карпатами» нам, на певному етапі, вдалося знайти взаєморозуміння. Адже ми не конкуренти, а лише команди з одного міста. Завдяки цьому ФК «Львів» отримав можливість проводити домашні матчі на стадіоні «Україна» та багато чого доброго отримав від «Карпат». Однак, чому ця співпраця не продовжилась не берусь про це говорити. Бо не обізнаний ані зі спортивною політикою, ані можливостями та завданнями клубу.
Щодо бюджетних коштів з казни міста, то на них ми й не розраховували. Бо розуміємо, що грошей не вистачає на значно важливіші потреби.
Нещодавно ми раділи тому, що на високому рівні провели у Львові груповий турнір чемпіонату Європи. Це було загальнодержавне свято. Прикро, що не вдалося продовжити життєдіяльність ФК «Львів», але це не трагічно.
Але наголошу, що міська влада не завжди на стороні спортивних клубів. Юрій Кіндзерський був готовий розвивати інфраструктуру спорту у Львові. Вклав чимало коштів у будівництва стадіонів на Київщині та на Львівщині, але коли проявив інтерес до будівництва сучасної спортивної споруди у нашому місті, не отримав належної підтримки. Хоча й було надано у користування ФК «Львів» стадіон «Сокіл», на орендних умовах. Негативну роль у цьому відіграла й криза, яка підірвала діяльність не одному підприємцю. Але коли все було добре, то до голосу Кіндзерського не спішили прислухатися. Зрештою, нас також ніхто не чує…».
Андрій Скочипець, працівник ФК «Львів» у 2007/09 рр.:
«Прикро, що клуб, який цього річ у вересні мав святкувати 20-ту річницю з дня створення знову зник з футбольної карти. Так, саме 20-ту річницю, оскільки нинішнє керівництво ФК «Львів» вирішило об’єднати історію клубу, що особисто я вважаю цілком логічним.
За час свого існування ФК «Львів» підготував для професійного футболу чимало висококласних гравців (Вірт, Гарас, Федорчук та ін.). Але незважаючи на кузню талантів знову перестав існувати.
У сезоні 2008-2009 ФК «Львів» зміг зробити неможливе в українському футболі. Друга команда з одного міста змогла конкурувати із першою за кількістю вболівальників, які ходили на стадіон. Таким не може похизуватись ні Київ, ні Донецьк, ні Харків. А дербі місцевих Карпат та ФК «Львів» стали родзинкою не тільки львівського, але й українського, футболу.
Дуже хочеться вірити, що з ФК «Львів» знову буде застосовано одну з історичних аксіом – «Історія має властивість повторюватись». Можливо зовсім скоро з’явиться ще один бізнесмен-ентузіаст, такий як Діденко чи Кіндзерський і візьме до уваги досвід попередників та зможе створити ще кращий футбольний клуб. Я надіюся на такий варіант».
galsports.com
